Постанова Кабінету Міністрів України № 781 від 2 липня 2025 року — один із тих нормативних актів, наслідки яких медичні заклади відчувають не в день опублікування, а під час повсякденної роботи. Коли потрібно оновити відомості про персонал, підтвердити відповідність приміщень, організувати реабілітаційну допомогу або пояснити перевіряльникам, чому фактична діяльність закладу відрізняється від зазначеної в ліцензійних документах.
Станом на 15 жовтня 2026 року шестимісячний перехідний період, передбачений постановою, уже минув. Тому аналізувати її лише як анонс майбутніх змін неправильно. Для ліцензіатів актуальне інше питання: наскільки їхня сьогоднішня діяльність відповідає оновленим Ліцензійним умовам, затвердженим постановою КМУ № 285 від 2 березня 2016 року.
Особливої уваги потребують заклади, які давно не переглядали ліцензійну документацію. За кілька років у медичному центрі можуть змінитися лікарі, обладнання, структура підрозділів, перелік спеціальностей і навіть фактичне призначення приміщень. І якщо документи залишилися на рівні 2021 року, різниця між ними та реальним станом справ стає окремим управлінським ризиком.
Коли постанова № 781 набрала чинності та які строки вже минули
Постанова № 781 набрала чинності 8 січня 2026 року. Від цієї дати її положення стали частиною оновленого регулювання медичної практики.
Однак для раніше виданих ліцензій передбачили окремий перехідний обов’язок. Ліцензіати, які отримали ліцензію до набрання чинності постановою, повинні були подати до МОЗ відомості за оновленою формою додатка 2.
Міністерство охорони здоров’я визначило конкретний кінцевий строк — 8 липня 2026 року. Станом на жовтень цей термін уже минув.
Це суттєво змінює практичні рекомендації. Якщо заклад не подав оновлені відомості, питання вже не в тому, як підготуватися до майбутнього дедлайну, а в тому, як усунути невиконаний обов’язок та належним чином оформити документи.
Існує й особливий порядок для територій можливих та активних бойових дій. Постанова передбачає відтермінування подання відомостей про доступність місць провадження медичної практики для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Такі відомості необхідно подати протягом року після припинення можливих або завершення активних бойових дій на відповідній території.
Тут є принципова юридична деталь: спеціальна норма стосується саме відомостей про доступність, визначених пунктом 7 додатка 2. Її не можна автоматично трактувати як перенесення всіх ліцензійних обов’язків для кожного закладу на прифронтовій території.
Оновлений додаток 2: що повинно бути в документах медичного закладу
Наймасштабніша адміністративна зміна — нова редакція додатка 2 до Ліцензійних умов. Йдеться про відомості щодо матеріально-технічної бази, наявності персоналу, його освітнього та кваліфікаційного рівня.
Цей документ фактично описує можливості медичного закладу: де саме він працює, якими приміщеннями користується, яке обладнання має та хто надає медичну допомогу.
Для невеликої приватної клініки розбіжності можуть виглядати буденно. Лікар звільнився, але його залишили в документах. Старий апарат замінили новим, проте відомості не оновили. Кабінет перепрофілювали, а інформація про приміщення залишилася незмінною.
Для ліцензування це вже не дрібниці. Відомості мають відображати реальний стан діяльності ліцензіата, а не історичну картину на дату отримання ліцензії.
МОЗ оприлюднило на своєму офіційному сайті приклади заповнення додатка 2 та матеріали щодо повідомлення про зміни після 8 січня 2026 року. Вони корисні для закладів, які приводять документи у відповідність до чинних вимог.
Окремої уваги потребує інформація про доступність приміщень. Закладу недостатньо просто вказати, що він приймає маломобільних пацієнтів. Відомості мають відповідати фактичним умовам доступу, а підтвердні документи — встановленим вимогам.
Якщо оновлений додаток 2 уже подано, робота на цьому не завершується. Подальші зміни в діяльності ліцензіата також потребують належного документального супроводу.
Подання документів до МОЗ: електронний підпис та нові правила оформлення
Постанова № 781 уточнила порядок оформлення окремих документів, що подаються у сфері ліцензування медичної практики.
Зокрема, у пункті 6 Ліцензійних умов формулювання про паперову форму замінили положенням щодо особистого звернення та підписання документів здобувачем ліцензії або уповноваженою особою.
У пункті 7-2 передбачили можливість власноручного підписання або використання електронного підпису відповідно до законодавства про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги.
Але тут не слід змішувати різні правові механізми. Можливість використання електронного підпису не означає, що абсолютно будь-який документ можна надсилати будь-яким електронним каналом без дотримання встановленої процедури.
У лютому 2026 року Кабінет Міністрів ухвалив також постанову № 148, спрямовану на запровадження електронного кабінету здобувача ліцензії та ліцензіата. Тому під час подання документів у жовтні 2026 року необхідно враховувати не лише постанову № 781, а й подальші нормативні зміни та фактично доступні способи подання.
Для керівника закладу це означає необхідність перевіряти повноваження представника, коректність підпису та відповідність пакета документів актуальним формам.
Обмеження щодо контролю та торговельних відносин із резидентами держав-агресорів
Одна з найбільш суттєвих змін стосується вимог до суб’єктів господарювання, які здійснюють медичну практику.
Оновлений пункт 7-1 Ліцензійних умов забороняє визначеним суб’єктам перебувати прямо чи опосередковано під контролем резидентів держав, які здійснюють збройну агресію проти України або відповідають іншим передбаченим нормою критеріям. Обмеження поширюється також на торговельні відносини з резидентами таких держав.
Отже, оцінка ліцензійних ризиків не повинна обмежуватися перевіркою кінцевих бенефіціарних власників.
Медичному закладу необхідно враховувати структуру контролю, господарські зв’язки та характер взаємовідносин із контрагентами. Особливо якщо йдеться про міжнародні договори, закупівлю обладнання або співпрацю через посередників.
Водночас не кожний іноземний контрагент автоматично підпадає під обмеження. Юридичну оцінку потрібно проводити з урахуванням конкретних критеріїв, установлених пунктом 7-1, та фактичних обставин господарських відносин.
Замісна підтримувальна терапія: заборона в багатоквартирних будинках
Для закладів, які надають допомогу пацієнтам із залежністю від опіоїдів, постанова запровадила окреме територіальне обмеження.
Новий пункт 9-1 Ліцензійних умов не допускає провадження медичної практики в багатоквартирних будинках з метою надання пацієнтам замісної підтримувальної терапії з використанням наркотичних засобів.
Це положення поширюється, зокрема, на фізичних осіб — підприємців, які здійснюють медичну практику за спеціальністю «наркологія».
Зміна має практичне значення для закладів, які розміщують кабінети у приміщеннях житлових будинків. Навіть якщо приміщення має статус нежитлового, питання відповідності місця провадження діяльності необхідно оцінювати з урахуванням прямої заборони.
При цьому сама замісна підтримувальна терапія залишається законним методом лікування. Норма регулює місце її проведення, а не скасовує право пацієнтів отримувати відповідну медичну допомогу.
Для ліцензіата, який працює за таким напрямом, критично важливо перевірити не лише наявність дозвільних документів щодо обігу наркотичних засобів, а й відповідність приміщення новим ліцензійним вимогам.
Мобільні мультидисциплінарні команди: нові можливості для реабілітації
Постанова № 781 доповнила Ліцензійні умови пунктом 12-1, який стосується роботи мобільних мультидисциплінарних реабілітаційних команд.
Для системи реабілітаційної допомоги це суттєва зміна. Адже не кожний пацієнт після інсульту, тяжкої травми або складного оперативного втручання може самостійно прибути до реабілітаційного закладу.
Мобільний формат дозволяє організовувати допомогу поза звичайним місцем її надання за умови дотримання встановлених вимог.
Однак поява окремої норми не означає необмеженого дозволу на будь-які виїзні медичні послуги. Заклад повинен забезпечити належне кадрове комплектування, відповідність професійних повноважень фахівців, організацію роботи команди та документування реабілітаційної допомоги.
Для керівників реабілітаційних центрів це привід переглянути внутрішні положення, посадові інструкції, порядок організації виїздів і взаємодію між членами команди.
Індивідуальний реабілітаційний план: чому формального документа недостатньо
Робота мультидисциплінарної реабілітаційної команди передбачає узгоджені дії фахівців різних напрямів.
Лікар фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт та інші спеціалісти повинні працювати не як окремі виконавці послуг, а як команда, діяльність якої спрямована на досягнення визначених реабілітаційних цілей.
Саме тому індивідуальний реабілітаційний план має практичне значення. Він дозволяє зафіксувати потреби пацієнта, заплановані втручання, очікувані результати та оцінювати динаміку відновлення.
Якщо реабілітаційний центр декларує командний підхід, але кожен фахівець веде документацію ізольовано, без узгодженого планування, виникають питання щодо фактичної організації реабілітаційного процесу.
Це стосується і медичних закладів, які працюють за договорами з НСЗУ. Окрім Ліцензійних умов, вони повинні враховувати специфікації відповідних пакетів Програми медичних гарантій та договірні зобов’язання.
Психіатричні стаціонари: нові вимоги до умов перебування пацієнтів
Окремий напрям змін стосується організації стаціонарної психіатричної допомоги.
Оновлені вимоги посилюють увагу до безпеки, гідності та прав пацієнтів, які перебувають у психіатричних закладах.
Зокрема, постанова встановлює обмеження щодо використання ґрат на вікнах палат, регулює умови доступу пацієнтів до приміщень та питання застосування фізичного обмеження й ізоляції.
Для адміністрації психіатричного стаціонару це не просто зміна формулювань у нормативному акті. Вимоги необхідно враховувати під час організації простору, перегляду внутрішніх правил, навчання персоналу та забезпечення належного нагляду за пацієнтами.
Наприклад, наявність застарілих інженерних рішень у приміщеннях не можна виправдовувати виключно тим, що вони використовувалися десятиліттями.
Водночас захист прав пацієнтів повинен поєднуватися з виконанням законодавчих вимог щодо безпеки. Питання фізичного обмеження та ізоляції мають вирішуватися за встановленими медичними і правовими процедурами, а не на розсуд адміністрації закладу.
Хірургічна допомога: які операції потребують відповідних стаціонарних умов
Зміни до Ліцензійних умов торкнулися і проведення оперативних втручань.
Для операцій, які потребують стаціонарних умов, нормативне регулювання передбачає відповідність закладу встановленим вимогам до спеціалізованої медичної допомоги та оснащення.
Це особливо актуально для приватних клінік, які поєднують амбулаторний прийом із проведенням хірургічних втручань.
Наявність операційного столу, хірургічного інструментарію та лікаря відповідної спеціальності сама собою не підтверджує право виконувати будь-які оперативні втручання.
Необхідно враховувати характер операції, потребу в анестезіологічному забезпеченні, післяопераційному спостереженні, стаціонарному перебуванні та можливості реагування на ускладнення.
Водночас не слід ототожнювати всі хірургічні маніпуляції зі стаціонарними операціями. Для амбулаторних втручань правова оцінка залежить від конкретного виду медичної допомоги та чинних нормативних вимог.
Медичні відходи: відповідність наказу МОЗ № 1827
Управління медичними відходами — ще одна сфера, де розрив між документами та реальною практикою може створювати ризики для ліцензіата.
Постанова № 781 актуалізувала вимоги до організації роботи з медичними відходами з урахуванням наказу МОЗ № 1827 від 31 жовтня 2024 року.
Для закладів це означає необхідність забезпечувати належне сортування, збирання, маркування, тимчасове зберігання та передавання відходів відповідно до встановлених правил.
Наприклад, якщо внутрішня інструкція передбачає роздільне збирання небезпечних відходів, але персонал фактично використовує випадкову тару без належного маркування, сама наявність затвердженого документа не усуває порушення.
Не менш важливі договори з суб’єктами господарювання, які здійснюють відповідні операції з відходами, а також організація внутрішнього контролю.
Для медичного закладу управління відходами — це не лише санітарне питання. Воно безпосередньо пов’язане з безпекою працівників, пацієнтів і довкілля.
Засоби індивідуального захисту та підготовка персоналу
Постанова також актуалізує вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального захисту та їх підготовки до безпечної роботи.
Наявність масок, рукавичок, захисних окулярів або інших засобів сама по собі не гарантує виконання встановлених вимог.
Працівники повинні розуміти, у яких ситуаціях необхідний конкретний засіб захисту, як правильно його використовувати та які дії виконувати після контакту з потенційно небезпечними біологічними матеріалами.
Для керівника це означає потребу перевіряти не тільки залишки ЗІЗ на складі, а й організацію навчання, внутрішні процедури та фактичне забезпечення підрозділів.
Особливої уваги потребують маніпуляційні кабінети, лабораторії, операційні, відділення інтенсивної терапії та інші підрозділи з підвищеними професійними ризиками.
Чому постанова № 781 не є єдиним документом, який потрібно враховувати у 2026 році
Після ухвалення постанови № 781 нормативне регулювання медичної практики продовжило змінюватися.
Зокрема, у 2026 році Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 148, яка також вносить зміни до Ліцензійних умов. За даними офіційної бази законодавства, постанова № 285 має редакцію від 7 квітня 2026 року.
Тому під час перевірки відповідності ліцензійним вимогам недостатньо користуватися лише текстом постанови № 781 або консультаціями, підготовленими влітку 2025 року.
Потрібно звертатися до чинної редакції Ліцензійних умов, враховувати подальші зміни та перевіряти офіційні роз’яснення МОЗ.
Це особливо актуально для закладів, які відкривають нові місця провадження діяльності, розширюють перелік спеціальностей, змінюють організаційну структуру або готуються до укладення договорів із НСЗУ.
Що робити медичному закладу, якщо додаток 2 не подали до 8 липня 2026 року
Станом на жовтень 2026 року питання пропущеного строку вже має практичний характер.
Передусім необхідно встановити, чи поширювався обов’язок подання оновленого додатка 2 на конкретного ліцензіата, чи був документ фактично поданий та чи існує належне підтвердження його прийняття.
Якщо документ не подано, доцільно підготувати актуальні відомості та звернутися до МОЗ щодо належного способу їх подання з урахуванням чинного порядку.
При цьому несвоєчасне подання документа не слід автоматично ототожнювати з анулюванням ліцензії. Правові наслідки залежать від конкретного порушення, застосовних норм законодавства та встановленої процедури реагування органу ліцензування.
Водночас ігнорувати невиконаний обов’язок небезпечно. Під час перевірки або розгляду інших ліцензійних питань відсутність належних відомостей може стати предметом окремої правової оцінки.
Ліцензійні ризики у 2026 році: на що звернути увагу керівнику
Найбільший ризик для медичного закладу виникає тоді, коли ліцензійні документи перестають відповідати фактичній діяльності.
Заклад може мати чинну ліцензію, але працювати з іншим кадровим складом, використовувати нове обладнання, надавати послуги в переобладнаних приміщеннях або застосовувати організаційні моделі, які не відображені в документах належним чином.
Особливо складною стає ситуація, коли такі розбіжності накопичуються роками.
Під час внутрішньої перевірки керівнику варто зіставити подані до МОЗ відомості з фактичним кадровим складом, документами про освіту та кваліфікацію працівників, матеріально-технічною базою, місцями провадження діяльності й реальною структурою медичної допомоги.
Для реабілітаційних закладів окремого аналізу потребує організація мультидисциплінарних команд. Для психіатричних стаціонарів — умови перебування пацієнтів. Для хірургічних центрів — відповідність видів втручань наявним умовам та оснащенню. Для всіх ліцензіатів — виконання застосовних вимог щодо медичних відходів, інфекційної безпеки та ведення документації.
І якщо в липні 2025 року постанова № 781 була приводом почати підготовку, то в жовтні 2026 року вона вже стала частиною нормативної бази, за якою оцінюється діяльність медичного закладу.
