В Україні готують нові підходи до організації паліативної допомоги та довготривалого медичного догляду. У Міністерстві охорони здоров’я відбулася робоча нарада за участю представників державних органів, медичних закладів, військової медицини та громадських організацій. Головна тема — як зробити допомогу людям із тяжкими захворюваннями доступнішою, якіснішою та безперервною.
Особливу увагу приділили військовослужбовцям і ветеранам, які через наслідки поранень, травм або тяжких захворювань потребують постійного медичного нагляду та сторонньої допомоги.
Серед запропонованих рішень — створення п’яти-семи центрів досконалості паліативної допомоги, практичне навчання медичних команд, оцінювання роботи лікарень і вдосконалення взаємодії між медичними та соціальними службами.
Йдеться поки що про напрацьовані пропозиції та подальші організаційні кроки, а не про вже сформовану мережу нових центрів.
Паліативна допомога в Україні: 819 надавачів та близько 300 млн грн щомісяця
Під час наради представили актуальні показники надання паліативної допомоги за Програмою медичних гарантій.
За оприлюдненими даними, у 2026 році договори з Національною службою здоров’я України за відповідним напрямом мають 819 надавачів медичних послуг.
У першому півріччі 2026 року середньомісячні виплати за паліативну допомогу становили близько 300 млн грн.
Ці кошти спрямовуються на оплату медичних послуг у межах відповідних договорів із НСЗУ. Водночас сам обсяг фінансування ще не дає повної відповіді на питання, наскільки якісно організована допомога в конкретному закладі.
Для пацієнта має значення не лише наявність лікарняного ліжка чи медичного обладнання. Необхідні своєчасне знеболення, контроль симптомів, належний догляд, психологічна підтримка та зрозумілий план подальшої допомоги.
Саме якість цих процесів стала одним із ключових питань обговорення.
В Україні хочуть створити до семи центрів досконалості паліативної допомоги
Однією з головних ініціатив стало формування мережі закладів, які поєднуватимуть надання паліативної допомоги з навчанням інших медичних команд.
Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко запропонував визначити п’ять-сім закладів, що стануть центрами досконалості.
Передбачається, що такі лікарні не лише надаватимуть допомогу пацієнтам, а й демонструватимуть ефективні моделі організації роботи, проводитимуть практичне навчання та підтримуватимуть інші медичні заклади.
Це дозволить поширювати досвід команд, які вже мають результативні підходи до знеболення, догляду, взаємодії з родинами та організації безперервної допомоги.
Водночас питання вибору конкретних закладів, необхідних ресурсів та механізмів підтримки ще потребують подальшого опрацювання.
Лікарні оцінюватимуть міжвідомчі групи
Для аналізу роботи закладів, які надають паліативну допомогу, планують створити міжвідомчі групи.
Вони здійснюватимуть виїзди до медичних установ, оцінюватимуть організацію допомоги та визначатимуть потреби в ресурсах.
Підхід передбачає врахування особливостей кожної лікарні. Один заклад може потребувати додаткової підготовки персоналу, інший — вдосконалення маршруту пацієнта, а третій — покращення взаємодії з мобільними командами та соціальними службами.
За результатами оцінювання для закладів, які потребують підтримки, пропонують розробляти індивідуальні плани вдосконалення.
Такий формат відрізняється від універсальних рекомендацій, коли всім лікарням пропонують однакові рішення незалежно від їхнього кадрового забезпечення, матеріально-технічної бази та кількості пацієнтів.
Довготривалий медичний догляд за ветеранами: що відомо про експериментальний проєкт
Окремий блок наради присвятили організації довготривалого медичного догляду за ветеранами та ветеранками.
Йдеться про людей, які внаслідок бойових поранень, тяжких травм або захворювань повністю чи значною мірою залежать від допомоги інших осіб.
Для таких пацієнтів короткострокового лікування або стандартної реабілітаційної програми може бути недостатньо.
Людина може потребувати регулярного медичного спостереження, спеціального догляду, профілактики ускладнень, контролю симптомів та допомоги у виконанні повсякденних дій.
У межах спільного експериментального проєкту Міністерства у справах ветеранів, МОЗ та НСЗУ вже укладено договори із 17 надавачами у 15 регіонах України. Такі дані представила НСЗУ під час наради.
Проєкт покликаний забезпечити підтримку ветеранів, які мають значні обмеження самостійності та потребують тривалого медичного супроводу.
При цьому довготривалий медичний догляд не слід ототожнювати виключно з паліативною допомогою. Це пов’язані, але не тотожні напрями, які можуть відрізнятися за цілями, обсягом послуг та критеріями потреби пацієнта.
Як військові госпіталі та цивільні лікарні повинні взаємодіяти
Під час наради наголосили на необхідності вдосконалити маршрути пацієнтів між військовими госпіталями, цивільними медичними закладами та установами, які забезпечують подальший догляд.
Проблема особливо гостра для людей із тяжкими наслідками бойових травм.
Наприклад, військовослужбовець після тривалого стаціонарного лікування може потребувати подальшого медичного догляду, навіть якщо гострий етап лікування вже завершено.
У такій ситуації важливо, щоб виписка з госпіталю не означала фактичного припинення медичного супроводу.
Між закладами має бути організоване передавання необхідної медичної інформації, визначення подальших потреб пацієнта та узгодження умов отримання допомоги.
Саме тому учасники наради обговорювали чіткі алгоритми скерування ветеранів і військовослужбовців, а також взаємодію між різними рівнями медичної допомоги.
Мобільна паліативна допомога: підтримка пацієнта вдома
Ще один напрям, який планують розвивати, — мобільна паліативна допомога.
Для багатьох тяжкохворих пацієнтів перебування вдома має велике значення. Проте догляд у домашніх умовах потребує професійної підтримки, особливо коли людина має сильний біль, порушення рухливості або інші складні симптоми.
Мобільні паліативні команди дозволяють організовувати медичну допомогу за місцем перебування пацієнта відповідно до його потреб та умов надання послуг.
На нараді обговорили поширення досвіду команд, які вже мають ефективні моделі такої роботи.
Передбачається, що досвідчені фахівці зможуть демонструвати іншим надавачам практичні підходи до організації виїздів, догляду вдома та взаємодії з родичами.
Особливу увагу приділили безперервності допомоги після виписки зі стаціонару. Адже пацієнт може потребувати паліативного супроводу не лише в лікарні, а й після повернення додому.
Чому паліативна допомога потребує співпраці із соціальними службами
Потреби тяжкохворої людини рідко обмежуються виключно медичними процедурами.
Пацієнту може знадобитися допомога з харчуванням, пересуванням, особистою гігієною, організацією побуту або отриманням соціальних послуг.
Медичні працівники відповідають за допомогу в межах своєї компетенції, проте не можуть самостійно замінити всю систему соціальної підтримки.
Саме тому на нараді обговорили взаємодію медичних закладів із соціальними службами та родинами пацієнтів.
Наприклад, після виписки людина може потребувати продовження знеболення, контролю симптомів і водночас щоденної допомоги в побуті.
Якщо медична та соціальна складові не узгоджені, значна частина навантаження лягає на родичів, які не завжди мають необхідні знання або фізичні можливості для догляду.
Розвиток міжвідомчої співпраці має допомогти організовувати підтримку відповідно до реальних потреб людини, а не лише до можливостей окремого закладу.
Що зміниться для медичних закладів, які надають паліативну допомогу
Для лікарень і мобільних команд запропоновані ініціативи означають насамперед посилення уваги до якості організації допомоги.
У перспективі заклади зможуть отримувати методичну та практичну підтримку від центрів досконалості, переймати ефективні моделі роботи та вдосконалювати підготовку персоналу.
Оцінювання потреб лікарень також може допомогти визначити, де необхідні додаткові ресурси або організаційні зміни.
Проте наразі не йдеться про автоматичне запровадження нових ліцензійних вимог чи негайну зміну умов договорів із НСЗУ за результатами цієї наради.
Конкретні рішення, які потребуватимуть нормативного врегулювання, мають бути оформлені відповідними документами.
Для керівників медичних закладів це означає необхідність стежити за подальшими повідомленнями МОЗ і НСЗУ, особливо щодо формування центрів досконалості, організації оцінювання та розвитку мобільної паліативної допомоги.
Які рішення МОЗ планує опрацьовувати надалі
До подальшої роботи залучатимуть представників МОЗ, НСЗУ, Міністерства у справах ветеранів, Міністерства соціальної політики, військової медицини, місцевих адміністрацій, медичних закладів та громадського сектору.
Серед наступних кроків — визначення потенційних центрів досконалості, оцінювання роботи закладів паліативної допомоги, підготовка індивідуальних планів розвитку та поширення практичного досвіду мобільних команд.
Окремо продовжуватиметься робота над маршрутизацією ветеранів, які потребують довготривалого медичного догляду.
Ключовим питанням залишається організація безперервної допомоги: щоб після завершення стаціонарного лікування тяжкохвора людина не залишалася сам на сам із болем, обмеженнями рухливості та необхідністю щоденного догляду.
